Як повернутись до власного коріння в умовах прихованої окупації? Як говорити мовою,  яку ледве чутно? Хто або що має пробити мури всередині людини? ​

З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Альона Шибунова евакуювалася з Києва у Львів. В ситуації непевності та життєвої небезпеки вона, підкоряючись внутрішньому поштовху купує на барахолці свій єдиний оберіг -старовинну вишиту наволочку і кілька рушників. ​

Українська вишивка зі стародавніх  давен створювалась для захисту її власника від різних загроз, але зараз мисткиня вирішує захистити її.  Зберегти стародавній код нації в камені, зміцнити кожен хрестик, закарбувати кожен рух руки невідомої  майстрині. ​

Перетворюючи тендітну вишивку у міцне каміння, Альона Шибунова дає надію на життя своєму корінню, тому, що стільки років спало на дні підсвідомості і повстало в часи загрози повного знищення.​ Якщо тканина тліє у полум'ї війни, то каміння, наче стародавній артефакт здатен  витримати буревій віків.​

​Білий, чорний, червоний тяжіння до ідеальної, завершенної форми, сила додана до каменю   — це жест  створення оберега для України і її людей.  ​

​Текст Ольги Чекотовської​

​

Амулети, 2022 -2024 ​​

серія настінних скульптур ​

зміцнений гіпс на деревяній основі​​

 

​